2. Види інтерв'ю

Інтерв'ю – цілеспрямована (сфокусована) бесіда респондента та інтерв'юера, під час якої респондент надає відповіді на пропоновані йому запитання

Інтерв'ю бувають трьох видів:

Структуровані інтерв’ю передбачають підготовку та використання однакових запитань, що задаються респондентам в однаковому порядку.

Напівструктуровані інтерв’ю дозволяють при дотриманні в цілому загального порядку та формулювань запитань додавати запитання у відповідь на слова респондентів, передбачають більше гнучкості.

Неструктуровані інтерв’ю – вільне обговорення заздалегідь визначеної теми, питання можуть формулюватися по-різному і ставитися у різній послідовності.

Структуровані інтерв’ю дозволяють: ◦ отримувати первинні дані (багато якісних даних); ◦ уточнювати деталі; ◦ порівнювати дані в рамках великих груп або між різними групами; доповнити кількісні дані.

Певна річ, підготовка до проведення напівструктурованого та структурованого інтерв’ю потребує більше часу та зусиль, часто, кількох фахівців. Водночас, такі інтерв’ю дозволяють досягнути кращих результатів. Їх використання найбільш важливе, коли інтерв’ю проводиться не з одним, а з багатьма учасниками, коли важливо бачити цілісну картину та тенденції, порівнювати різні точки зору тощо.

Під час інтерв'ю важливо: ◦ чітко фіксувати відповіді респондента (бажано, записувати цитрати, аби уникнути ризику додавання інтерпретацій інтерв’юера) ◦ підтримувати баланс між контактом очима і записуванням даних (це може потребувати додаткових зусиль, адже не завжди прийнятно використовувати диктофон).

Незалежно від типу інтерв’ю, до них необхідно належним чином готуватися. Інтерв'ю використовуються як при якісних, так і кількісних дослідженнях.