3. Порядок запитань. Запитання про минулі та чутливі події

ДОДАТКОВІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОРЯДКУ ЗАПИТАНЬ

• Складні й чутливі запитання не ставити на початку, краще − під кінець.

• Основні та контрольні питання не слід розташовувати одне за одним. ◦ Якщо респондент зрозуміє, що йому не довіряють, і його перевіряють, то це може відобразитись на достовірності подальшої інформації.

• Не варто допускати скупчення однотипних питань (ряд альтернативних, закритих, відкритих питань чи питання табличної форми тощо). ◦ Це призводить до втомлюваності респондента, викликаючи відчуття монотонності. У цьому випадку слід ширше використовувати все різноманіття можливих питань.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАПИТАНЬ ПРО МИНУЛІ ПОДІЇ

Під час формулювання запитань про події, віддалені у часі, слід враховувати обмеження та вибірковість пам'яті – інформація про давні або неважливі події втрачається.

Так, якщо існує часовий зсув – респондент може підтвердити, що певна подія відбулась, навіть якщо це не так.

Тому в анкеті можна:

• використовувати нагадування – включати підказки, наприклад, перелік видів діяльності, назв тренінгів тощо (перелік має бути вичерпним),

• максимально конкретизувати запитання,

• вказувати точну дату в періоді:

  • 1 рік для незвичайних подій

  • 2 тижні або місяць – для звичайних, повсякденних подій.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НЕЙТРАЛЬНОСТІ ЗАПИТАНЬ ТА ПОСТАНОВКИ ЧУТЛИВИХ ЗАПИТАНЬ

Важливо формулювати запитання нейтрально та обережно ставити чутливі запитання.

Чутливі запитання – ті, які викликають побоювання у респондента, що його/її відповідь може йому/їй зашкодити або “показати у невигідному світлі”.

Для отримання відповіді на чутливі запитання може бути вкрай доцільним використовувати анонімні опитування (конверти, скриньки). Також, слід розглядати питання про отримання чутливої інформації від інших осіб.

Під час формулювання запитань для опитувальників/ анкет (як при анкетуванні, так й інтерв'ю) про знання, навички, ставлення чи поведінку слід враховувати:

• Вплив соціальних стереотипів, уявлень про належну поведінку; як правило люди не хочуть виглядати погано/ непоінформованими, і тому схильні давати соціально прийнятні відповіді.

• Якщо питання пов'язане з оцінкою не схвалюваної у суспільстві поведінки або діяльності, слід дати зрозуміти респонденту, що відповідь не викличе осуду. Наприклад, почати так: „існує думка, що.., а інші вважають... А як ви вважаєте?”

• Слід підбирати доречний контекст та використовувати прийнятні часові рамки:

  • для соціально схвальної поведінки – питати про недавнє минуле;

  • для соціально несхвальних дій – спочатку говорити про віддалене минуле, дізнатися у респондента, чи доводилося йому здійснювати такі дії, а тільки потім обговорювати з ним події теперішнього часу.

• Питання не повинні “загрожувати” самолюбству, гідності респондента, його переконанням. „Чому вам не подобається робота... Краще попросити оцінити роботу декількох організацій, яких він знає, наприклад, за 5-бальною шкалою.

• Питання не повинні містити установок, як, наприклад, у цьому випадку: „Чим вам не подобається одноманітна робота, мабуть, тим, що не заставляє думати.”

• Не слід допускати, щоб конструкція питання спрямовувала до відповіді. „Ви ж не думаєте?” – „Ні, не думаю...”, „Чи не бажаєте?..” – "Так, бажаю”.

• Для мінімізації побоювань використовуються вступні слова «Чи не знаєте Ви випадково» або «Чи не могли б Ви пригадати»

• Задавати додаткові уточнюючі запитання для уникнення переоцінки знань чи стійкості переконань.

• Враховувати, що при виборі з довгого списку невідомих понять чи імен у респондента виникає бажання дати надлишкову кількість позитивних відповідей.

• Застосовувати відкриті запитання.